До нас приходять не лише за кавою — до нас приходять за враженнями. Османська кав’ярня — це місце, де оживає історія. Тут аромат свіжозвареної кави поєднується зі східною гостинністю, старовинними традиціями та атмосферою, яку хочеться прожити знову.
Кава на піску, приготована за стародавніми рецептами Османської імперії. Автентичні східні солодощі з різних куточків колишньої Османської імперії. Унікальні репліки історичного посуду та люльок для куріння, створені за археологічними знахідками з Польського ринку Кам’янця-Подільського. Предмети інтер’єру, які можна придбати. Якщо якась прикраса на стіні припаде вам до душі — вона може стати частиною вашої власної історії. Гарем на другому поверсі — затишний простір, де можна насолодитися кавою, спостерігаючи за роботою справжньої середньовічної майстерні. Майстер-класи для дорослих і дітей, де кожен зможе відчути себе частиною давніх ремесел. Простір для особливих подій. Забронюйте зал для дружніх зустрічей, творчих вечорів, лекцій, фотосесій або відеозйомок в історичних костюмах.
Османська кав’ярня. Історія, відтворена в деталях.
Простір «Османська кав’ярня», що є частиною музейного простору «Грайня» музею «Від Русі до України крізь віки», — це художня та історична реконструкція, створена Дмитром та Наталею Чубіями. В основі проєкту — результати археологічних досліджень, історичні джерела та матеріальна культура Кам’янця-Подільського XVII століття. Саме завдяки поєднанню наукових досліджень, музейної реконструкції та сучасної майстерності вдалося відтворити атмосферу османської кав’ярні — місця, де понад три століття тому зустрічалися купці, мандрівники, дипломати та мешканці багатонаціонального Кам’янця, обговорювали новини, укладали торговельні угоди та знайомилися з новою для Європи культурою споживання кави. Особливе місце в експозиції займають реконструкції історичних артефактів, виконані Дмитром та Наталею Чубіями на основі археологічних знахідок XVII століття. Серед них — кавові чашки з османськими, перськими та китайськими орнаментами, османські тютюнові люльки, а також інші предмети повсякденного побуту, що були знайдені під час археологічних досліджень площі Польський ринок у Кам’янці-Подільському.
Окремою роботою стала реконструкція ізнікської керамічної плитки — одного з найвідоміших видів декоративного мистецтва Османської імперії XVI–XVII століть. Серед них – кахлі з Палацу Топкапи (Турція, Стамбул), кавові чашки… Натхненна оригінальними османськими зразками, вона допомагає відчути естетику простору та атмосферу епохи. Реконструкції виконані на основі матеріалів, виявлених під час археологічних досліджень, проведених у 2016 році на площі Польський ринок архітектурно-археологічною експедицією ДП «НДЦ “ОАСУ”» спільно з Інститутом археології НАН України під керівництвом кандидата історичних наук Павла Нечитайла. Саме ці дослідження відкрили залишки османської кав’ярні XVII століття та численні предмети, пов’язані з культурою кавування і тютюнопаління доби Кам’янецького еялету. Кожен експонат і кожна деталь цього простору є результатом поєднання історичної науки, археології та авторської реконструкції. Вони дають можливість сучасному відвідувачеві не лише побачити минуле, а й відчути його атмосферу, доторкнувшись до культурної спадщини Кам’янця-Подільського.
Слово «кава» походить від арабського qahwa, а до української мови прийшло через турецьке kahve. Qave кримськотатарською.
Турка в Османській імперії називалася джезве (cezve). Саме так її називають у Туреччині й сьогодні.
Османська кавова культура настільки унікальна, що у 2013 році її внесли до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Традиційно каву готували одразу з потрібною кількістю цукру: без цукру, злегка солодку, середньо солодку або дуже солодку. Перемішувати готову каву ложкою після подачі було не заведено.
Під час розкопок у містах Османської імперії археологи регулярно знаходять порцелянові чашечки без ручок (фінджани), мідні турки та посуд для подавання кави.
В Османській імперії наречена традиційно пригощала майбутнього чоловіка кавою. За легендою, якщо він випивав навіть дуже солону каву без нарікань, це вважалося ознакою терпіння та поваги до майбутньої дружини.
При дворі османських султанів існувала окрема посада кахведжі-баші — головного майстра з приготування кави. Він відповідав за якість напою, що подавався правителю.
У турецькій традиції саме густа пінка вважається ознакою добре приготовленої кави. Вона утворюється завдяки повільному нагріванню, а не кип’ятінню.
Кава була дорожчою за золото. У XVI–XVII століттях кава була дорогим імпортним товаром. Її доставляли з Ємену через порт Моха, а шлях до Стамбула займав кілька місяців.